Життя Марії: Ісус серед вчителів Закону

Як стривожилась Діва Марія, загубивши Дитя! Цього разу ми розважаємо повернення Святої Родини до Єрусалиму в пошуках Ісуса.

Закон Мойсея зобов’язував ізраїльських чоловіків постати перед Господом три рази на рік: на Пасху, П'ятидесятницю і Свято Кучок. Цей обов’язок не поширювався на жінок та на дітей до 13 років, віку, досягнувши якого, вони підлягали дії всіх приписів Закону. Однак у середовищі благочестивих ізраїльтян було прийнято, щоб жінки також ішли на поклоніння Богові до Єрусалиму, іноді разом з дітьми.

За тих часів було прийнято, що у подібну прощу,  яка до того ж обмежувалася лише святом Великодня, йшли лише ті, хто жив ближче, ніж денний перехід. Оскільки Назарет був на відстані кількох днів подорожі від Єрусалима, Йосиф не був суворо зв'язаний приписами. Однак, і він, і Маріяходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи (Лк 2, 41). Євангеліст не говорить, чи супроводжував їх Ісус в цих прощах, як це часто було у благочестивих родинах. Описує лише конкретно цю поїздку, можливо, щоб хронологічно зафіксувати епізод, про який хоче розповісти, а може тому що Дитя, вступивши у тринадцятий рік свого життя, вже підлягало приписам Закону. І ось,як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. (Лк 2, 42).

Єрусалим кишів паломниками й торговцями.Прибули каравани з віддалених районів: з Аравійської пустелі, з берегів Нілу, з гір Сирії, з культурних міст Греції... Всюди панувала мішанина: осли, верблюди і поклажа заповнили вулиці міста і околиці. До Храму стікалися вірні, щоб принести свої жертви і помолитися.

Ми можемо уявити собі думки Матері Божої: чи ж це і є пророкований Симеоном меч болю, що мав прошити Її серце?

З не меншим клопотом готувалися повернутися в рідні місця: чоловіки і жінки окремими караванами; діти, залежно від віку, йшли з тою чи іншою групою. Не існувало організованого розкладу, було достатньо знати місце і час від’їзду.Не дивно, що коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. (Лк 2, 43).

Марія та Йосиф не турбувалися, допоки в сутінках першого дня дороги каравани, що прямували до Галілеї, не зупинилися на нічліг.Який же смуток їх охопив, коли вони помітили відсутність Ісуса! Вони витратили решту дня на те, щоб Його шукати між родичами та знайомими (Лк 2, 44).У поспіху, можливо, тієї ж ночі, вони повернулися до Єрусалиму на його пошуки.Вони пішли до місця, де вони їли пасхальне ягня, були у Храмі, розпитували друзів і знайомих, яких зустрічали на вулиці. Все марно: ніхто не бачив Ісуса. Ми можемо уявити собі думки Матері Божої: чи ж це і є пророкований Симеоном меч болю, що мав прошити Її серце?

У тривозі й болю минув і другий день.Вони поверталися знову і знову на місця, де побували під час прощі, і тільки на третій день пошуків вони знайшли Ісуса у Храмі, ймовірно, в одній з кімнат поруч з судами, які писарі використовували як класи для занять з учнями. Це була звичайна сцена для святкових днів: вчитель, сидячи на підвищенні, де його добре видно і чутно, з сувоєм святої книги в руках, пояснював якесь місце з Писання слухачам, які слухали, сидячи на підлозі. Час від часу, Писання містило запитання до учнів, на яке відповідав найбільш здібний з них. Йосиф і Марія знайшли Ісуса, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. (Лк 2, 46-47).

Отримавши цю відповідь, Марія і Йосиф, не зрозумівши її, виконали Божий план з повнотою смирення і покори. Це урок для всіх християн, який запрошує нас приймати з любов'ю прояви божественного Провидіння, навіть коли ми часом їх не розуміємо.

Також Марія та її чоловік побачивши його, … були здивовані (Лк 2, 48). Але їхнє здивування було не через мудрість відповіді, а через те, що вперше сталося щось подібне: Ісус, слухняний син, залишився в Єрусалимі, не сказавши їм нічого. Він не загубився, а покинув їх з власної волі.

“Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. (Лк 2, 48-50).

Отримавши цю відповідь, Марія і Йосиф, не зрозумівши її, виконали Божий план з повнотою смирення і покори. Це урок для всіх християн, який запрошує нас приймати з любов'ю прояви божественного Провидіння, навіть коли ми часом їх не розуміємо.

J.A. Loarte