Управління Прелатурою

Прелатура управляється Прелатом відповідно до канонічного права та власного Статуту Opus Dei.

Управління Прелатурою
Opus Dei - Управління Прелатурою

Прелатура Opus Dei управляється на основі загального права Церкви, апостольської конституції Ut sit та власного Статуту, або кодексу власного права Opus Dei. Кодекс Канонічного Права 1983 року в канонах 294 - 297 встановлює базові норми, що регулюють статус Персональної прелатури.

Власним ординарієм Прелатури є Прелат, який керує Прелатурою разом з регіональними вікаріями, які є його представниками в відповідних регіонах. Сьогодні місце прелата є вакантним в звязку зі смертю отця Хав'єр Ечеваррія 12 грудня 2016 року. Вікарієм ауксіліярем є монс. Фернандо Окаріс, генеральним вікарієм - о. Маріано Фаціо, а головним секретарем вікарія - монс. Хосе Хав'єр Маркос. Курія Прелатури знаходитися в Римі, на вул. Бруно Буоцці, 73 (Viale Bruno Buozzi 73, 00197, Rome, Italy).

Священики Прелатури повністю підпорядковані Прелату Оpus Dei. Прелат доручає їм їхнє пастирське служіння, яке вони здійснюють, цілковито дотримуючись пастирських приписів дієцезії, де вони перебувають. Прелатура зобов'язана забезпечувати їх фінансово.

Миряни Оpus Dei також підпорядковуються Прелату в усьому, що стосується особливої місії Прелатури. Як усі інші громадяни, вони підлягають світській владі, а також відповідній церковній владі, як будь-які інші миряни-католики.

Колегіальність – важлива риса управління Opus Dei, тому Прелат здійснює своє служіння за допомогою дорадчих органів, що складаються переважно з мирян. Дорадчий орган у справах жінок має назву Центральної Ради, а у справах чоловіків — Генеральна Рада; обидві знаходяться в Римі.

Генеральні конгреси Прелатури зазвичай відбуваються кожні 8 років. Їхніми учасниками стають члени Opus Dei з країн, де вона представлена. На цих конгресах обговорюється апостольська праця Прелатури, а напрацьовані пропозиції з її подальшим розвитком подаються на розгляд Прелату. Під час конгресу Прелат оновлює склад центральних дорадчих органів.

Прелат здійснює своє служіння за допомогою дорадчих органів у справах жінок - Центральної Ради, та у справах чоловіків — Генеральної Ради; обидві знаходяться в Римі.

Прелатура складається з територіальних округів, так званих регіонів. Кожний регіон, межі якого не обов'язково збігаються з кордонами окремої країни, очолює регіональний вікарій та два дорадчих органи – Регіональна Рада у справах жінок та Регіональна Комісія у справах чоловіків. Деякі регіони поділяються на делегації. В своїх територіальних межах делегації мають аналогічну структуру управління: вікарій делегації та два дорадчих органи.

Нарешті, на місцевому рівні є центри Оpus Dei, які займаються організацією духовної підготовки та пастирською опікою вірних Прелатури на окремій території. Є центри для жінок і центри для чоловіків. Кожен з центрів управляється місцевою радою, яка складається з мирянина — директора, який її очолює, та принаймні, двох інших членів Прелатури. Для пастирської опіки вірних Прелатури, приписаних до кожного центру, Прелат призначає священика з пресвітерія Прелатури.

За винятком Прелата, ніхто не призначається на керівні посади довічно.

Всі вірні Прелатури забезпечують свої фінансові потреби та потреби своєї родини за рахунок власної професійної праці. Крім забезпечення власних життєвих потреб, члени Opus Dei та помічники фінансово забезпечують потреби пастирської праці Прелатури. Такі потреби переважно пов'язані з утриманням та підготовкою священиків Прелатури, роботою курії, місцевих органів управління в регіонах та делегаціях, а також з фінансовою підтримкою, яку надає Прелатура. Вірні Прелатури також підтримують місцеві храми, парафії і т.д.

Через виключно духовну сутність її місії Прелатура не втручається у світські питання, з якими стикаються її вірні. Кожен з членів діє в умовах абсолютної персональної свободи та відповідальності, і рішення членів Opus Dei з цих питань не повинні сприйматися як власні рішення Прелатури. Як встановлено Статутом Opus Dei, у справах, що стосуються професійної, соціальної та політичної діяльності, кожен з вірних Прелатури має, в межах католицької віровчення, таку ж свободу, як будь-який інший католик.