Плоди Євхаристії

Уривок з проповіді святого Хосемарії сказаної під час урочистості Тіла і Крові Христа, 28 травня 1964 року.

Тексти св. Хосемарії

155[1] Коли Господь на Тайній Вечері встановив Таїнство Пресвятої Євхаристії, була ніч, що означає – за словами святого Йоанна Златоуста – що вже виповнився час[2]. У світі була ніч, бо старі обряди, старовинні знаки безмежного Божого милосердя по відношенню до людства, мали в повноті виповнитися, відкриваючи шлях істиному світанку – новій Пасхі. Євхаристія була встановлена в нічний час, готуючи заздалегідь ранкове Воскресіння.

І в нашому житті, ми також маємо приготувати цей світанок. Потрібно відкинути все минуле, шкідливе, даремне – відчай, зневіру, смуток, боягузтво. Пресвята Євхаристія вкладає в дітей Божих божествену новизну, і ми маємо відповісти in novitate sensus, відновленням наших відчутів і дій. Нам дароване нове джерело енергії, могутній корінь щеплений з Христом. Ми не можемо повернутися до старої закваски, адже в нас є Хліб життя, і життя вічного.

В це свято в багатьох містах землі, християни супроводжують в процесії Господа, прихованого в Святих Дарах, Який йде вулицями і площами міст, як і під час Свого земного життя, виходячи на зустріч тим, хто бажає Його бачити, стаючи на шляху тих, хто Його шукає. Знову, в черговий раз, Ісус з'являється серед своїх; як ми реагуємо і відповідаємо на цей заклик Вчителя?

Зовнішні прояви любові беруть свій початок в глибині серця, і продовжуються в свідоцтві християнської поведінки. Якщо ми перемінились приняттям Тіла Христа, ми маємо показати це обновлення справами. Нехай наші думки будуть щирими, повними миру, самовіддачі і служіння. Наші слова – істинними, ясними, доречними, щоб вміти утішити і допомогти, і, перш за все, провадити інших до світла Христового. Нехай наші дії будуть послідовними, ефективними, правильними, сповниними bonus ordor Christi пахощами Христовими, щоб нагадувати про життя і поведінку Ісуса Христа.

Процесія Божого Тіла робить Господа присутнім в містах і селищах цілого світу. Але ця присутність не є справою одного дня – шумом, який лунає і пізніше забувається. Цей шлях Ісуса нагадує нам, що ми маємо віднайти Його в нашому щоденному житті. Поруч зі святковою процесією цього четверга має проходити мовчазна і проста процесія життя кожного християнина, звичайної людини, але якій пощастило отримати дар віри і божествену місію оновлювати послання по всій землі. Нам не бракує помилок, слабкостей і гріхів. Проте Бог знаходиться поруч із людьми, і ми маємо дозволити Йому розпоряджатися нами так, щоб Він міг використовувати нас і Його дія, таким чином, не припинялась ніколи.

Тому попросимо Господа, щоб Він зробив наші душі Євхаристійними, щоб наша персональне з Ним спілкування проявлялось в радості, мирі і в прагненні справедливості. Допоможемо іншим пізнати Христа, зводячи Його на вершину всіх людських діянь, щоб виконалась Його обіцянка: Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе[3].



[1] San Josemaría Escrivá, Es Cristo que pasa, homilias, Madrid, junio 1973.

[2] Св. Йоанн Златоуст, In Matthaeum homiliae 82, 1 (PG 58, 700).

[3] Йн 12, 32.