Чи існує зв’язок між цими двома католиками-вченими, Папою і кардиналом Ньюманом?

Вони обоє – видатні інтелектуали. Таких буває лише кілька на століття. І вони мають багато спільних рис, починаючи зі схильності до усамітнення й закінчуючи любов’ю до музики. І Ньюман, і Рацінгер були університетськими викладачами, дуже любили бібліотеки, почувалися як удома в академічному середовищі, були авторами численних статей і книжок. Завдяки дослідженню творів Святих Отців вони уповні оцінили значимість і нормативну роль Святого Передання для життя Церкви. І богословські твори цих двох мужів чимось схожі. Вони глибоко вкорінені у Святому Письмі, й до того ж обидва автори дотримуються спільної методології стосовно біблійної екзегези. Ньюман ще в першій половині XIX ст. розкрив помилки історико-критичного методу тлумачення Писання, який тоді щойно поставав. А нинішній Папа у книзі "Ісус із Назарету" й численних статтях вказав на обмеженість і слабкі місця сучасної історико-критичної інтерпретації Писання, яка не залишає належного місця духовному, святоотцівському, церковному розумінню Слова Божого.

Ще одна спільна риса Ньюмана і Рацінгера – любов і пошана до літургії, її богословської і теологічної глибини, а також визнання принципової внутрішньої гармонії між вірою і наукою та прагнення до конкретного втілення цієї гармонії.

У співавторстві з Мічелом Акіліна Ви написали книжку "Роздуми з Джоном Генрі Ньюманом", мета якої – наблизити ідеї кардинала, що містяться в його творах, до рівня звичайного католика. Як постав задум цієї книжки?

У пришвидшеному темпі сучасного життя інколи людині залишається лише кілька хвилин на молитву та роздуми. Але, з іншого боку, знайти п’ять хвилин і присвятити їх Богові не так уже й важко. Це обов’язково робити кожній людині, яка серйозно ставиться до своїх стосунків з Богом.

Принагідно можна зазначити, що Ньюман, на відміну від багатьох інших святих, був ще й блискучим письменником: він писав у кращих традиціях англійської літератури ХІХ ст. Однак сьогодні його праці важкі для сприйняття, надто ж коли відсутнє відповідне впровадження в тему. А деякі його тексти, особливо ж проповіді, можуть бути безпосередньо застосовані до нашого повсякденного духовного життя.

Ви зараз редагуєте біографію кардинала Ньюмана. Які аспекти його життя Вас особливо вразили?

Один такий аспект я відкрив, читаючи його щоденники та листування. Перш ніж навернутися на католицизм, він молився і постив упродовж кількох років. Часто можна почути, що його навернення було суто інтелектуальне. Але у глибшому сенсі його серце було навернене Богом у відповідь на його молитву й умертвлення. Невипадково Ньюман посилався на слова Паскаля про "резони серця, що не осягаються розумом". Можна стверджувати, що пізнання Бога звершується за участі і серця, й розуму. Віра – це щось більше, ніж силлогізм.

А ще я відкрив, що стриманий, у чомусь навіть сором’язливий Ньюман насправді був людиною великого серця, яка вміла любити своїх друзів. І друзів він мав дуже багато. Ньюман жив тим, що проповідував, і його дружба була цнотлива, щира, глибока і постійна.

Яке значення ідеї Ньюмана можуть мати для сучасним католиків-мирян?

Як і його небесний покровитель св.Філіп Нері у XVI ст., і так само як св.Хосемарія Ескріва у ХХ ст., Ньюман був ревним поборником святості у повсякденному житті. От і перший том його "Парафіяльних і простих проповідей" розпочинається текстом "Святість як умова майбутнього блаженства". У багатьох проповідях він засуджував поверхову релігійність своєї епохи, переконував сучасників стати на шлях самозречення та послуху Богові.

Він був переконаний, що кожен католик покликаний розвивати дані йому Богом таланти, аби ними служити Творцеві у суспільному житті. Подібно як Ескріва, який проповідував за 50 років після нього, Ньюман закликав своїх колег і студентів прагнути посісти належне місце в суспільстві, аби принести світло Христове в усі його рівні, також у вищі ешелони влади.

Фактично бл.Ньюман закликав мирян безстрашно проповідувати свою віру і взяти на себе відповідальність за суспільство. Вони не повинні вподібнювати свої релігійні переконання до капелюха, який знімають і кладуть убік, увійшовши в дім.

Агенція Zenit

Переклад "Католицького вісника"