Мати Божа Чудотворного Медальйону

У всіх наших потребах ми повинні шукати заступництва Пресвятої Діви Марії, яка всемогутня у своїй молитві.

Мати Божа явилась Катерині Лябуре, молодій 24-річній жінці, яка щойно розпочала свій новіціят у згромадженні Сестер Милосердя

1830 рік. Політична панорама у Франції і, передусім, відносини між людьми значно змінилися від часів Французької революції 1789 року. Атмосфера в країні ставала дедалі більш напруженою. Але посеред усіх заворушень почувся голос Матері Божої: «Прийди до цього вівтаря. Звідси благодать проллється на кожного.»

З тих пір мільйони людей усіх культур та суспільних верств відповіли на це наполегливе запрошення нашої Матері, що відбулося під час її першого об’явлення на Rue du Bac, прийшовши до каплиці в самому серці Парижу, щоб преклонити коліна перед Матір’ю Божою Чудотворного Медальйону.

Отже, хто була та людина, якій об’явилася Мати Божа, і чому саме в цей далекій день 19 липня 1830 року? Св. Катерина Лябуре була тоді молодою жінкою 24 років, яка щойно розпочала свій новіціят в згромадженні Сестер Милосердя, релігійному ордені, заснованому св. Вікентієм де Поль з метою опікуватися хворими та літніми людьми.

В 1876 році, незадовго до своєї смерті, св. Катерина записала ті слова, що сказала їй Мати Божа. «Добрий Господь, моя дитино, бажає довірити тобі місію. Це спричинить тобі багато терпіння, але ти це переможеш, знаючи, що все, що робиш — на Божу славу. Тебе переслідуватимуть, але моя благодать не покине тебе, отже не бійся. Ти побачиш те, що повинна передати людям, а в молитві я покажу тобі, як це зробити... Великі нещастя впадуть на цей світ. Цілий світ буде опанований різного роду злом.»

В своєму посланні Мати Божа показала засіб: «Прийди до цього вівтаряю Звідси благодать проллється на кожного, хто проситиме про неї з довірою та побожністю. Вона однаково проллється і на великих, і на малих.»

Під час другого об’явлення, в суботу 27 листопада 1830 року, напередодні першої неділі Адвенту, св. Катерина побачила Матір Божу оточену сяйвом, в якому були слова, написані золотими буквами:«О Маріє, без гріха зачата, молись за нас, що до Тебе прибігаємо.» Мати Божа доручила св. Катерині: «Дай викарбувати медальйон за цим зразком. Ті, хто носитимуть його на шиї, одержать великі ласки, моя благодать удосталь проллється на тих, хто довіряє Мені.»

Перші медальйони були викарбувані в травні 1832 року. Результати не забарилися: завдяки безлічі навернень та одужань за короткий час  побожність до Чудотворного Медальйону дуже поширилася серед багатьох людей.

Після об’явлень Матері Божої, св. Катерина прожила скромне й тихе життя. Наступні 46 років вона працювала в лікарні для бідних в передмісті Парижу, присвятивши себе найпростішим обов’язкам. Вона померла у віці 70 років 31 грудня 1876 року. Папа Пій XII канонізував її 27 липня 1947 року. Церква згадує її 28 листопада.

Св. Хосемарія і Чудотворний Медальон

Бог явив Opus Dei в серці св. Хосемарії під час духовних реколекцій в домі отців св. Вікентія де Поль, поруч з церквою Матері Божої Чудотворного Медальйону, що на розі вулиць Fernandez de la Hoz та Garcia de Paredes в Мадриді.

Хосе Ескріва, батькj св. Хосемарії, передав йому глибоку побожність до Матері Божої Чудотворного Медальйону.

За життя св. Хосемарія декілька разів відвідував Париж, щоб молитися до Матері Божої Чудотворного Медальйону на Rue du Bac.

Дві події з історії Opus Dei пов’язані з Матір’ю Божою Чудотворного Медальйону.

27 листопада 1924 року, в день її свята, батько св. Хосемарії, Хосе Ескріва помирає в своєму домі після молитви перед Її статуєю. Хосе Ескріва мав глибоку побожність до Матері Божої Чудотворного Медальйону, і він передав цю побожність своєму сину.

А 27 листопада 1982 року було повідомлено про заснування Opus Dei як персональної прелатури.

Теперішній Прелат Opus Dei владика Хав’єр Ечеваррія згадує про ці дві дати в своєму листі від 1 листопада 1995 року. «Це було так, наче Господь хотів нагадати нам, що у всіх наших потребах ми повинні шукати заступництва Пресвятої Діви Марії, яка всемогутня у своїй молитві. Отже, стикаючись з на вигляд нездійсненним завданням нашого власного освячення (адже ми, ви та я, є ніщо: жалюгідні й брудні), ми приходимо з цілковитою довірою до нашої Небесної Матері.»