Лист Прелата (лютий 2016)

У своєму лютневому посланні Прелат запрошує нас плідно пережити час Великого посту протягом цього Ювілейного року й розмірковує над однією із справ милосердя – молитвою за живих і померлих.

Любі, нехай Ісус береже моїх дочок та синів!

Незабаром, коли настане час Великого посту, знову пролунає в наших серцях заклик пророка, через якого до нас промовляє Господь: «Поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалю. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий».[1]

Запрошення до глибоких перемін набуває великої актуальності в цей Рік милосердя, що є часом особливої благодаті для цілого людства. Яку довіру й упевненість нам дає знання того, що «Господь завжди готовий дарувати нам благодать, і особливо в цей час; благодать нового навернення, щоб ми могли здійнятися до надприроднього простору ще більшої віддачі, зростання в досконалості, ще більшого горіння».[2]

Протягом цих місяців будемо боротися, щоб іти дорогою навернення, яка є ніби логічним висновком християнського життя. Як стверджує Іван Павло ІІ в енцикліці «Dives in misericordia», «справжнє пізнання Бога, Бога милосердної і ніжної любові, є постійним і невичерпним джерелом навернення, тобто являє собою не лише миттєвий внутрішній акт, але постійне розташування людини, стан душі. Ті, кому вдається пізнавати Господа цим шляхом, ті, хто Його «бачать» у цьому, – додавав Папа, – не можуть жити по-іншому, як тільки за кожної нагоди звертаючись до Нього. Тобто вони живуть: in státu conversióni, у стані, який повертає найглибший компонент щастя кожній людині на цій земліin státu viatóris».[3]

Святий Хосемарія стверджував, «що кожен день є не лише одним наверненням, він уміщує багато навернень. Кожен раз, коли ти виправляєшся і перед тим, що не є добрим – навіть якщо це не гріх, – намагаєшся ще більше обожествити своє життя, ти вже навернувся».[4]

Всі ми повинні виправляти наш напрям, скеровувати наші думки, серце і наші справи до Господа, відвертаючись від того, що нас може збити зі шляху чи віддалити від Нього, тому що всі ми маємо схильність до гріха, як навчає нас святий Йоан: «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. Як же ми визнаємо гріхи наші, то Він - вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо Його неправдомовним, і слова Його в нас немає».[5]

Піст, що є особливим часом молитви, покаяння, практики справ милосердя, має торкатися нашого життя з глибини. Той факт, що цей літургійний час збігається з Роком, який особливим чином проголошує Боже милосердя, спонукає нас із більшою ревністю поводити себе як добрі діти Отця Небесного, котрий дивиться на кожного з нас із безмежною доброзичливістю. Можливо, саме зараз видається чудова нагода зосередитися на власному іспиті совісті й перевірити, чи справді ми дотримуємося вказівок Папи на цей Рік, в єдності з усією Церквою.

Хочу торкнутися різних практик посту й однієї зі справ милосердя – молитви за живих і померлих. Молитва за людей, які є поряд із нами, і загалом, яких ми зустрічаємо протягом дня, виявляється необхідною. По-перше, тому що ця молитва розширює наше серце, уподібнюючи його до серця Ісуса, і також запобігає або принаймні зменшує можливість надмірної турботи про власні речі.

Щире здивування викликає прагнення святого Хосемарії якомога більше молитися за людей, які йому траплялися, і так само вражає його постійна молитва за померлих, як і тоді, коли бачив цвинтар чи похорон: таке розташування він зберігав щодня.

Він залишив нам чудовий приклад: починаючи розмову з людиною, він спочатку вітав її ангела-охоронця. І коли подорожував з одного краю в інший, пішки або якимось транспортом, він просив у Господа за людей, з якими зустрічався на своєму шляху, навіть якщо не був з ними знайомий або ніколи в подальшому їх не бачив. Кожна молитва, промовлена за інших була постійним зростанням у наверненні, якого він так сильно прагнув, щоб іще більше уподібнитися Ісусу Христу. Адже у своїй душі він відчував, що«немає місця для думок, що ми вже повністю спрямовані до Бога, – необхідно йти шляхом постійних навернень, які нас наближають до святості».[6]

Такий стан душі підтверджує і зміцнює відповідь на отримане запрошення до серйозного пошуку святості. Папа Франциск нагадує нам про зустріч Господа з Матеєм. «Коли Ісус проходив повз збирачів податків, Його очі зупинилися на Матеї. Його погляд, сповнений милосердя, містив у собі пробачення гріхів цього чоловіка, і, перемагаючи спротив інших апостолів, Він обирає його, грішника і митаря, бути одним із Дванадцятьох».[7]

Пробачення гріхів завжди перебуває в єдності з запрошенням іти за Христом. Бог не обмежується лише очищенням наших гріхів, коли ми щиро просимо в Нього пробачення або приходимо до таїнства покаяння, але й дарує нам благодать Духа Святого, яка утверджує присутність Пресвятої Трійці в душі. «Всяке покликання в лоні Церкви бере свій початок у милосердному погляді Ісуса. Навернення і покликання ніби два боки однієї монети, вони ідуть поперемінно протягом життя на шляху учня місіонера».[8]

Наближаємося до 14 лютого – річниці дня, в який Господь показав святому Хосемарії, що жінки також (в 1930), а пізніше священики-нумерарії (в 1943), можуть бути інкардиновані до Opus Dei. Пізніше, в 1950 році, він побачив, що й інші дієцезіальні священики можуть приєднатися до Священицького товариства Святого Хреста. Саме тому, ця річниця представляє собою день подяки в житті всіх членів Opus Dei, разом із стількома вдячними жінками і чоловіками, які живляться духом Справи.

Бажання нести світло і життя Христа іншим виливається як щось природньо притаманне християнському покликанню і є постійним джерелом радості. Як стверджував Бенедикт XVI, «ми не можемо зберігати лише для себе радість віри, ми маємо поширювати й передавати її, таким чином зміцнюючи її у власному серці. Якщо віра дійсно перетворюється на радість через те, що ми віднайшли віру й любов, то ми неминуче відчуємо бажання передати її іншим».[9]

Усе життя святого Хосемарії, і зокрема його інтенсивний погляд на Бога в ці дні, про які ми наразі згадуємо, дають нам нагоду доторкнутися до цієї реальності. Його прагнення розповсюдити Opus Dei є невід’ємним від його бажання поширити католицьку віру.

Одночасно, така його поведінка відображається також у радості з причини різноманітності покликань у лоні загального християнського покликання. Папа Франциск нещодавно висловив своє бажання, аби «протягом цього Ювіленого року милосердя всі охрещені могли відчути радість своєї приналежності до Церкви. Аби вони мали змогу наново відкрити християнське покликання, так само як і особливі покликання, які народжуються в лоні Народу Божого і є дарами божественного милосердя. Церква є домом милосердя і «землею», на якій проростає покликання, міцніє і дає плоди».[10]

Попросимо цієї благодаті у Матері Божої і нашої Матері, Матері Пречистої Любові, молитовно супроводжуючи Святого Отця під час його найближчої подорожі в Мексику, з 12 до 18 лютого. Звернемося до Діви Марії Гваделупської, щоб за її заступництвом ця подорож принесла численні духовні плоди – багато навернень – у Мексиці й у цілому світі.

Багато років тому, готуючись до золотої річниці заснування Справи, коханий дон Альваро нам писав: «Моліться до Діви Марії, яка відновлює в творіннях бажання вірності Христу, Голові Містичного Тіла, через глибоке навернення до надприроднього виміру християнського покликання, що веде до практики таїнств, внутрішнього єднання з Богом, братської любові, послушності пастирям і дає сили захищати, передавати віру й істинну доктрину, не приймаючи неправдивих компромісів».[11]

Застосовуйте цю молитву дона Альваро і продовжуйте молитися в моїх намірах. Також нехай буде щедрою ваша молитва за хворих: останнім часом Господь кличе багатьох братів і сестер! Це буває важко, дуже важко, але ми маємо це прийняти ex toto corde, усім серцем. Божа Воля є найсправедливішою і найулюбленішою, і, крім того, є щасливий бік медалі, адже вони будуть радіти остаточному спогляданню Пресвятої Трійці.

З усією любов’ю вас благословляє

ваш Отець

+ Хавʼєр

Рим, 1 лютого 2016.


[1] Римський Месал. Попільна середа. Перше читання (Йл 2, 12-13).

[2] San Josemaría. Notas de una meditación, 2-III-1952.

[3] San Juan Pablo II. Litt. enc. Dives in misericordia, 30-XI-1980. – N. 13.

[4] San Josemaría. Notas de una conversación familiar, 1-X-1970.

[5] 1 Йн 1, 8-10.

[6] San Josemaría. Notas de una conversación familiar, año 1971.

[7] Papa Francisco. Misericordiæ vultus,11-IV-2015. – N. 8.

[8] Папа Франциск. Послання на Міжнародний день молитви за покликання, 29.11.2015.

[9] Benedicto XVI. Discurso en la inauguración de la Asamblea diocesana de Roma, 11-VI-2007.

[10] Папа Франциск. Послання на Міжнародний день молитви за покликання, 29.11.2015.

[11] Beato Álvaro del Portillo.Carta, 9-I-1978. – N. 13.