Любі, нехай Ісус береже моїх дочок та синів!
Наближається Страсний Тиждень. Намагаймося інтенсивно пережити ці найближчі дні так, щоб ми могли сказати разом зі святим Павлом: «mihi vivere Christus est!» –«для мене бо життя – Христос!» (Фил 1, 21). Христос не є для нас лише прикладом. Мені пригадуються слова Папи: «Завжди привертало мою увагу те, як Папа Бенедикт казав, що віра – це не теорія, філософія чи певна ідея: це – зустріч. Зустріч з Ісусом»[1]. Для нас життям є Христос. І якщо деколи через слабкість, втому або певні життєві обставини втрачаємо з поля зору цю реальність, Він завжди чекає на нас, і навіть «виходить назустріч тим, хто його шукає».[2]
Читання Єванґелія з любов’ю допомагає нам зростати в дружбі з Ісусом, «від якого все залежить»[3]: «шукати, знайти, спілкуватися і любити Його»[4]. Коли ми споглядаємо життя Господа, Бог завжди нас дивує новими відкриттями. Навіть якщо деколи може здаватися, що це читання не залишає ніякого сліду, пізніше до вуст приходять або спадають на думку слова Ісуса, його дії та жести, які освітлюють звичайні та менш звичайні ситуації нашого життя. Тут йдеться – і це дар, якого я прошу в Господа для кожного з нас, – про те, щоб ми дихали Єванґелієм, Словом Божим. У цьому нам допомагають стільки гарних коментарів Святого Писання в працях святого Хосемарії і багато інших описів життя Христа, твори Отців Церкви тощо.
Нещодавній Ґенеральний конґрес наголосив на центральності особи Ісуса Христа: нас радує, що в цій «великій катехезі», якою є Справа, все обертається довкола його Особи[5]. З цим прагненням заглибитися в Єванґеліє, проводячи бесіди, уроки, розмірковування чи розповідаючи друзям про християнське життя, ви більш зрозуміло зможете передати кожному велику новину Божої любові. Святий Амбросій казав: «Збирай воду Христа (...). Наповни цією водою твоє внутрішнє життя, щоб твоя земля була добре зволожена (...), і, наповнившись, ти зможеш живити інших»[6]. Я прошу Діву Марію, щоб вона навчила нас зберігати й розмірковувати в нашому серці, як і Вона, про все, що стосується Ісуса (Лк 2, 19), щоб ми йшли й допомагали іншим іти цим шляхом, кожний на тому місці, де Господь його кличе, «шляхами споглядання».
Попри нещодавно написаний мною лист, що в ньому я розповів вам про висновки Ґенерального конґресу, можливо, минулого місяця вам також бракувало листа Отця. Поміркувавши над цим у тиші й порадившись із Центральною Асесорією та Ґенеральною Радою, я побачив доречним спілкуватися з вами, пишучи почергово лист та більш короткі повідомлення, які передаватиму вам через веб-сторінку Справи, адже зараз Інтернет є засобом, що допомагає нам бути більш об’єднаними.
Під час великоднього тижня я зроблю пастирський візит до Ірландії: супроводжуйте мене своєю молитвою. І не забувайте молитися за 31 вірного Прелатури, які отримають священицькі свячення найближчого 29 квітня. І нарешті, хотів подякувати вам за близькість, що виявляєте до мене у ваших листах та за вашу молитву. Моя молитва також супроводжує завжди кожного з вас.
Бажаючи щасливого Великоднього Воскресіння, з усією любов’ю Вас благословляє ваш Отець
Фернандо
Рим, 5 квітня 2017.[1] Папа Франциск. Проповідь, 28-XI-2016.
[2] San Josemaría. Homilía “Sacerdote para la eternidad” (13-IV-1973) // Amar a la Iglesia, Palabra 1986, 69.
[3] Benedicto XVI. Jesús de Nazaret (I), 8.
[4] San Josemaría. Amigos de Dios, n. 300.
[5] Лист Прелата, 14-II-2017, n. 8.
[6] San Ambrosio. Epístola 2, 4 (PL 16, 880).