Дізнавшись про постанову, проголошену Святим Престолом, монсеньйор Фернандо Окаріс, ґенеральний вікарій і вікарій ауксіліар Opus Dei, що займає керівну посаду в прелатурі після смерті монсеньйора Хав’єра Ечеваррії, прокоментував: «Це момент особливої радості та вдячності Папі Франциску, що приходить саме тоді, коли в прелатурі Opus Dei переживаємо скорботу через втрату нашого улюбленого прелата».
Він також зазначив: «Ісідоро Сорсано був прикладом працьовитості й духу служіння у професійній праці, взірцем соціальної справедливості, яка виявлялася в увазі та повазі до своїх колеґ, любові до Євхаристії, великої віри в Бога та співчуття до нужденних. В єдності з усіма вірними та друзями прелатури й багатьма відданими Ісідоро, прошу Господа, щоб його приклад послужив нам для зростання в цих настільки важливих аспектах християнського життя, щоб ми були добрими дітьми Церкви».
В одному з інтерв’ю постулатор канонізації монс. Хосе Луїс Ґутьєрес наголошує на чесноті вірності Ісідоро й пропонує взяти її за взірець для працівників. Зазначає, що слава про святість Ісідоро дуже поширена: надійшло більш ніж 5000 повідомлень про благодаті, отримані за заступництвом Ісідоро, – і заохочує скористатися цим новим кроком на шляху до беатифікації, щоб просити милості та чудеса у Бога за посередництвом Ісідоро.
Біографічні відомості
Ісідоро Сорсано народився в Буенос-Айресі (Арґентина) 13 вересня 1902 року. Через три роки його сім’я переїхала в Іспанію і оселилася в Лоґроньйо. Під час шкільного навчання він подружився з Хосемарією Ескріва. У підлітковому віці Ісідоро посилив практику віри й шукав допомоги священика, який би скеровував його у християнському житті. Він здійснював справи милосердя і завжди був готовий допомогти іншим. Після отримання диплому інженера в Мадриді в 1927 році, працював за фахом спочатку в Кадісі. Пізніше в місті Малаґа був співробітником компанії Андалузької залізниці. Там він також викладав у Промисловому училищі. У цей час Ісідоро почав більш глибоко переживати духовний неспокій.
У 1930 році Хосемарія Ескріва – який на той час уже протягом п’яти років був священиком – пояснив йому послання Opus Dei: шукати святості й робити апостольство через виконання професійної праці та повсякденних обов’язків. Ісідоро визнав, що це відповідає його прагненням, і вирішив вступити до Opus Dei. Зростав у молитовному житті, прокидався вдосвіда, щоб відвідати Месу й прийняти причастя, допомагав у справах милосердя. Він відрізнявся почуттям справедливості, духом служіння й був відкритий для своїх підлеглих.
Під час Громадянської війни в Іспанії надавав допомогу багатьом людям, забезпечуючи їх необхідним: їжею і духовною підтримкою. Зміг підтримувати зв’язок святого Хосемарії з іншими членами Opus Dei. Виявив свою любов до Євхаристії: не зважаючи на заборони, він приносив святому Хосемарії та іншим священикам хліб та вино, щоб вони могли таємно відслужити Месу, зберігав святі дари, щоб біженці могли причаститися, і полегшував знайомим відвідування євхаристійного служіння. Щоб допомагати всім людям, він користувався своїм статусом іноземця, ледве завіреному на підставі його народження в Буенос-Айресі. Він міг бути затриманим і страченним у будь-який момент.
По завершенні війни Ісідоро працював у Національній компанії Західної залізниці. Крім того, святий Хосемарія призначив його адміністратором апостольських ініціатив Opus Dei: він виконував це доручення з відданістю, смиренням і ніколи не втрачав миру перед економічними труднощами. Ісідоро сумлінно розмірковував над життям Христа, з синівською любов’ю звертався до Пресвятої Діви Марії, виявляв свою любов до Бога у служінні іншим та в опікуванні малими речами.
На початку 1943 року Ісідоро діаґностували злоякісний лімфоґрануломатоз. Він прийняв важку хворобу з мужністю та повнотою довіри до Божої волі. Помер зі славою святого 15 липня цього ж року у віці 40 років і був похований на кладовищі Альмудени. У 2009 році його тіло було перевезене до парафії Святого Альберта Великого в Мадриді, де знаходиться й зараз.
Процес канонізації
Процес вивчення інформації про Ісідоро Сорсано тривав у Мадриді, з 1948 по 1961 рік. Загалом було опитано 71 свідка, серед яких був і святий Хосемарія Ескріва. Пізніше за наказом Павла VI і святого Йоанна Павла ІІ правила процесу канонізації було реформовано. Як наслідок, між 1993 і 1994 роками було проведено додатковий процес. Конґреґація у справах канонізації Святих затвердила дієвість обох процесів, інформативного і додаткового, в 1994 році.
25 березня 2006 року в цьому дікастеріо було представлено Positio про життя і чесноти раба Божого. 17 листопада 2015 року спеціальний конґрес теологів-консультантів дав позитивну відповідь щодо героїчності чеснот Ісідоро Сорсано. 13 грудня 2016 року звичайна сесія кардиналів та єпископів ухвалила це рішення.
В середу 21 грудня 2016 року Папа Франциск отримав від кардинала Анжело Амато, префекта Конґреґації у справах канонізації Святих, докладний виклад процесу канонізації, затвердив рішення Конґреґації та уповноважив оприлюднити декрет, згідно якого було проголошено героїчність чеснот Слуги Божого Ісідоро Сорсано.